Банки заробляють не лише на кредитах і відсотках, а й на великій кількості комісій, які клієнти часто помічають уже після списання коштів. Обслуговування карток, перекази, конвертація валют, страхування чи додаткові сервіси можуть суттєво збільшувати реальну вартість банківських послуг.
У цій статті видання MyFinance розгляне, на яких комісіях банки заробляють найбільше, де клієнти найчастіше переплачують та як уникати зайвих витрат при користуванні фінансовими послугами.
Комісії за картки та рахунки
Комісії за картки та базове обслуговування рахунків є одним із ключових джерел доходу українських банків, оскільки вони нараховуються регулярно і охоплюють майже всіх клієнтів. Плата за обслуговування картки в Україні залежить від тарифного пакету: базові картки часто безкоштовні, однак преміальні тарифи коштують у середньому 50–150 грн на місяць, а комплексні пакетні пропозиції можуть досягати 300–500 грн щомісяця з урахуванням додаткових сервісів.
Окремий дохід банки отримують від комісій за зняття готівки. При використанні банкоматів інших банків клієнти зазвичай сплачують близько 1–2% від суми операції або фіксовану комісію в межах 5–20 грн, а при міжнародних операціях витрати можуть зростати до 3–4% через додаткові збори та валютну конвертацію. Перекази між банками також є платною послугою: в Україні вони зазвичай коштують 1–2% або 2–10 грн, тоді як міжнародні SWIFT-перекази обходяться значно дорожче — у середньому 0,5–1,5% від суми з мінімальною комісією 10–25 доларів.
Додатково банки заробляють на SMS-інформуванні, яке коштує приблизно 10–30 грн на місяць, тоді як push-сповіщення часто входять у платні пакети сервісів. Навіть комісія за “неактивний” рахунок може становити 10–100 грн щомісяця, якщо клієнт тривалий час не користується карткою або рахунком. У сукупності ці, на перший погляд, невеликі платежі формують значний і стабільний дохід банківського сектору.
Приховані витрати у кредитах
Кредитні продукти є одним із найприбутковіших напрямів для банків, але реальна вартість кредиту для клієнта часто вища за заявлену процентну ставку через додаткові комісії та обов’язкові платежі.
Перший елемент — комісія за видачу кредиту, яка в Україні зазвичай становить 1–5% від суми позики. Наприклад, при кредиті на 50 000 грн клієнт одразу може втратити до 2 500 грн лише на оформленні.
Далі йде страхування кредиту, яке часто є обов’язковим або умовно добровільним. Його вартість становить приблизно 0,5–2% від суми кредиту щомісяця або включається у загальний платіж. Це підвищує реальну переплату на десятки відсотків у річному вимірі.
Важливу роль відіграє різниця між рекламною та реальною ставкою. Якщо банк декларує, наприклад, 36% річних, то з урахуванням комісій, страхування та додаткових платежів ефективна ставка може зрости до 50–70% річних, залежно від умов продукту.
Окремо банки заробляють на штрафах і пені. Прострочення платежу навіть на кілька днів може коштувати клієнту 0,5–2% від суми заборгованості за кожен місяць прострочки. А іноді, навіть, й фіксовані штрафи у 100–500 грн.
Також поширені приховані платежі у кредитних картках і розстрочках — комісії за обслуговування ліміту, переведення у готівку або конвертацію валют, які можуть додавати ще 2–5% до вартості операції.
Як банки заробляють на валюті та платежах
Валютні операції та міжнародні платежі є одним із найприбутковіших напрямів для банків, оскільки клієнти рідко звертають увагу на приховану різницю курсів і додаткові комісії.
Основний заробіток формується на конвертації валют. Навіть при “ринковому” курсі банки закладають маржу, яка в середньому становить 1–3% від суми операції. Наприклад, при оплаті карткою за кордоном на 1 000 доларів переплата може складати 10–30 доларів лише через курсову різницю.
Додатково банки заробляють на міжнародних переказах (SWIFT). Окрім фіксованої комісії, яка в Україні зазвичай становить 0,5–1,5% або 10–25 доларів, клієнт часто сплачує ще й комісію банків-посередників. Це може додати додатково 10–50 доларів до кожної операції.
Ще одне джерело доходу — подвійна конвертація. Вона виникає, коли валюта операції спочатку конвертується у долар або євро, а потім у валюту рахунку. У такому випадку сумарні втрати клієнта можуть сягати 3–5% від суми покупки.
Нові комісії у digital-банкінгу
Розвиток цифрового банкінгу не зменшив кількість комісій, а навпаки — зробив їх менш помітними для клієнта. Банки все частіше переходять до платних пакетів послуг і підписок, де комісії “заховані” всередині сервісу.
Одним із таких форматів стали premium-підписки. В Україні вони зазвичай коштують у межах 50–300 грн на місяць і можуть включати підвищені ліміти, кешбек, безкоштовні перекази або доступ до додаткових фінансових інструментів.
Ще один напрям — платні цифрові сервіси, які раніше були безкоштовними. Це можуть бути розширені аналітичні звіти по витратах, фінансові поради або персоналізовані функції керування бюджетом. У деяких банках подібні функції додають 10–50 грн до щомісячних витрат клієнта.
Також банки активно заробляють на екосистемах і партнерських сервісах. Наприклад, страхування, доставка, travel-сервіси або фінтех-продукти інтегруються в банківські застосунки, і банк отримує комісію у розмірі 5–20% від вартості послуг партнера.
Окремий тренд — монетизація даних і поведінки користувачів у вигляді персоналізованих пропозицій. Хоча це не прямі комісії, такі моделі дозволяють банкам збільшувати дохідність продуктів на 10–15% за рахунок більш точних продажів додаткових послуг.
У результаті digital-банкінг не зменшив витрати клієнтів, а просто зробив структуру комісій більш складною та менш очевидною.
Висновки
Приховані комісії залишаються одним із ключових джерел доходу банків і формують значну частину їх прибутку поряд із кредитними відсотками. Вони охоплюють майже всі сегменти банківських послуг — від обслуговування карток і переказів до кредитів, валютних операцій і цифрових сервісів.
У 2026 році банківська модель монетизації стає все більш складною. Замість очевидних разових комісій клієнти все частіше стикаються з пакетними тарифами, підписками та непрямими витратами, які розподілені між різними сервісами. Це робить реальну вартість банківських послуг менш прозорою.
Водночас для користувачів ключовим фактором залишається фінансова обізнаність. Чим краще клієнт розуміє структуру комісій і уважніше ставиться до умов обслуговування, тим легше йому уникати зайвих витрат і контролювати власні фінанси.