У рамках нашого спецпроєкту «Гривня» ми вже проаналізували, якими були банкноти національної валюти та як вони змінювалися. Втім, ми не торкнулися ще однієї доволі цікавої теми: а якими могли бути українські гроші?
У 1991 році незалежна Україна зайнялася питанням створення національної валюти, був проведений конкурс, переможцями якого стали художник Василь Лопата та дизайнер Борис Максимов. Цікаво, що конкурсним номіналом була купюра у 5 гривень. Але перемога на конкурсі була лише початком важкої роботи: українські гроші вигадували наново, тож варіантів було багато.
«Для виконання ескізів встановили фантастично короткий термін — 7 днів. Для виконання конкурсного проекту було взято купюру в 5 гривень. Аби встигнути подати свій варіант вчасно, я запросив дизайнера Б. Максимова виконати деякі декоративні елементи, шрифтові написи. Звичайно, у первісному варіанті ескізу важко було передбачити всі деталі»
Василь Лопата
Три гривні: номінал, від якого відмовилися
Про банкноту номіналом у три гривні поговорити варто одразу з кількох причин. Коли незалежна українська держава планувала випуск власної валюти, першочергово номінал у три гривні передбачався, бо був звичним. Такий номінал широко використовувався в Радянському Союзі, а до того — в Російській імперії. Тож 3 гривні певною мірою продовжували знайому грошову традицію.
Натомість більш поширеним у світі є принцип побудови ряду номіналів за схемою 1–2–5. Тобто в кожному десятковому порядку повторюються номінали 1, 2 і 5: 1, 2, 5; 10, 20, 50; 100, 200, 500 тощо. Такий принцип дозволяє сформувати зручний набір номіналів із відносно невеликою кількістю банкнот.
На початку 1990-х ця схема була менш звичною для українців, які до того не мали у своїх гаманцях ані 2, ані 20 рублів. Натомість у стандартному банкнотному ряду СРСР були 3 та 25 рублів. Тож початковий задум українського номінального ряду — 1, 3, 5, 10, 25, 50, 100 і 200 гривень — багато в чому нагадував звичну радянську систему, від якої відмовилися, але не одразу.
Тож Василь Лопата встиг намалювати ескіз 3 гривень. На ньому був зображений Ярослав Мудрий, хоч, за чутками, розглядалася і жінка — княгиня Ольга. Згодом номінал у три гривні замінили меншим — у дві. А ескіз довго зберігався у Василя Лопати, і вперше українці побачили його лише після публікації книги автора перших українських грошей «Надії та розчарування, або метаморфози гривні».
«Першою у хронологічному ряду київських князів постала княгиня Ольга — мудра правителька і перша християнка, яку церква звела у ранг святої. Та, на жаль, довелося обійти цю важливу постать»
Василь Лопата
Фактично банкноту в три гривні не знищили, а просто замінили меншим номіналом. Тож Ярослав Мудрий просто «переїхав» на інший ескіз. Але під час зміни номіналу зображення князя теж змінилося, і сильно.
«На жаль, опис зовнішності Ярослава очевидцями-сучасниками не зберігся. В “Руському літописі” згадується лише, що він був кульгавий. І справді, рентген кісток, проведений у наші часи, показав, що князь зламав ногу ще в дитинстві і вона зрослася неправильно. Але ця деталь нічого не давала, адже я мав намалювати обличчя, створити його правдивий, суто національний образ. У всіх попередніх підручниках історії, на старих малюнках, у книжках князь був зображений з бородою, але характер її був різний»
Василь Лопата
25 гривень: банкнота, яку замінили двадцяткою
Схожа доля спіткала й інший номінал, який спочатку планували для української валюти, — 25 гривень. Як і три рублі, 25 рублів були добре знайомі українцям за часів СРСР. До того ж номінал 25 мав і власну українську історію. Ще у 1918 році Українська Народна Республіка випускала державні кредитові білети номіналом 25 карбованців.
У першому варіанті номінального ряду за 25 гривнями закріпили Івана Франка. Василь Лопата працював над його портретом, який мав стати центральним елементом майбутньої банкноти. Він і став, але на банкноті номіналом у 20 гривень. Цікаво, що двадцятка розчарувала автора.
«Тепер уже відомо, що 20-гривнева купюра увійшла в обіг у двох варіантах виконання: канадської та англійської компаній. І знову розчарування спіткало мене, коли я побачив англійський варіант купюри. Хто і чому перемалював мій затверджений оригінал — невідомо»
Василь Лопата
Невипущені 50 гривень: перші варіанти дизайну
З 50 гривнями історія була дещо іншою. Від самого номіналу не відмовилися. Натомість у процесі роботи суттєво змінювався дизайн майбутньої банкноти.
Героєм 50 гривень від самого початку був Михайло Грушевський. Василь Лопата створив його портрет, а для зворотного боку банкноти планувалося використати зображення Будинку вчителя у Києві — будівлі, де у 1917–1918 роках працювала Українська Центральна Рада.
Але ранні проєкти п’ятдесятки до українських гаманців так і не потрапили. Робота над банкнотами продовжувалася, змінювалися окремі елементи, композиція та художнє виконання.
У результаті 50 гривень стали одним із тих номіналів, на прикладі яких сьогодні можна побачити, наскільки сильно початковий художній задум української валюти міг відрізнятися від банкнот, які зрештою опинилися в обігу.
Зелена сотня: якими могли бути 100 гривень
Номінал у 100 гривень був передбачений ще в першому варіанті українського банкнотного ряду. З героєм майбутньої купюри також визначилися одразу — ним став Тарас Шевченко. Але сама банкнота могла виглядати зовсім інакше, ніж та сотня, яку згодом побачили українці.
Серед ранніх проєктів зберігся незвичний варіант 100 гривень, виконаний переважно у зеленій кольоровій гамі. Василь Лопата створив портрет Шевченка, а на зворотному боці передбачалося зображення будівлі Верховної Ради України.
Цей варіант цікавий ще й тим, що справа не обмежилася лише малюнком на папері. Для перших українських банкнот створювали гравюри та пробні варіанти, однак до масового обігу ця версія сотні так і не дійшла.
Зрештою 100 гривень отримали інший дизайн. Тарас Шевченко залишився героєм номіналу, але зовнішній вигляд банкноти змінився настільки, що ранню «зелену сотню» сьогодні можна сприймати як своєрідну альтернативну версію українських грошей.
«Коли гроші, які були готові ще 1992 року, нарешті з’явилися в обігу 1996 року, те, що я побачив, викликало у мене шок. 100-гривневу купюру було спотворено до невпізнання: інша композиція, еклектичний дизайн, на звороті чомусь знову вміщено зображення собору св. Софії. Нісенітниця! Адже Софійський собор вже є на 2-гривневій купюрі, присвяченій Ярославові Мудрому, який збудував його!»
Василь Лопата
200 гривень: ранні проєкти майбутнього номіналу
200 гривень також були у першому запланованому номінальному ряду української валюти. І вже тоді героїнею банкноти мала стати Леся Українка. На зворотному боці планували розмістити панораму Луцького замку — замку Любарта.
Втім, доля цього номіналу склалася дещо інакше. У перших планах 200 гривень зазначалися як резервний номінал. Тож коли у 1992 році надрукували перші українські гривні, двохсотки серед них не було.
До 200 гривень повернулися вже пізніше. У результаті Леся Українка все ж з’явилася на банкноті цього номіналу, однак її дизайн суттєво відрізнявся від перших задумів.
Цікаво, що основна концепція при цьому збереглася. Леся Українка, яку обрали для 200 гривень ще на початку роботи над українською валютою, так і залишилася героїнею двохсотки.
Ескізи гривні, які так і не стали банкнотами
500 і 1000 гривень: якими могли бути великі номінали
Цікаво, що на цьому робота Василя Лопати не закінчилася. У книзі художника можна побачити й ескізи більших номіналів, яких у першому ряду української гривні взагалі не було. Зокрема, Лопата створював варіанти 500 гривень із Ярославом Мудрим та Григорієм Сковородою, а на одному з проєктів банкноти у 1000 гривень зобразив Петра Могилу.
У результаті один із цих задумів частково став реальністю: героєм сучасних 500 гривень справді є Григорій Сковорода, хоча сама банкнота має зовсім інший дизайн. А от Петро Могила на гривнях так і не з’явився — коли у 2019 році в обіг ввели банкноту номіналом 1000 гривень, для неї обрали Володимира Вернадського.
