Фінансова грамотність для дітей: як давати кишенькові гроші

Кожні тато чи мати стикаються з питанням: з якого віку і скільки давати дитині на кишенькові витрати? Цікавить батьків не лише питання грошей, а навчання фінансовій грамотності. Адже здається, що дітям неважливо мати готівку в ранньому віці, оскільки малюк просто купує цукерки або іграшки. Однак правильне ставлення до грошей, вміння заощаджувати, накопичувати на мрію, – усі ці навички формуються саме з перших років життя. Саме тому команда My Finance у рубриці “Дитячі гроші” розгляне, як правильно видавати кишенькові гроші, як не розбалувати сина чи доньку, як допомогти малечі зрозуміти цінність грошей, не нав’язуючи жорстких обмежень.

Історія з життя про кишенькові гроші

Деякі батьки вважають, що не варто давати гроші без потреби, інші бояться, що це може розбалувати дитину. Але як насправді? Щоб зрозуміти, як працює методика кишенькових коштів, наведемо один реальний приклад.

Розповідає киянка Ольга Солотвіна, 46 років:

“У дитинстві я була однією з небагатьох дітей, яким давали кишенькові гроші. Це формувало ставлення до грошей змалечку. Коли наш син пішов до школи, ми з чоловіком вирішили теж давати йому невелику суму. Спочатку пробували платити за оцінки, але швидко зрозуміли, що це не працює. Дитина втрачає мотивацію – якщо результат неідеальний, то й старатись сенсу немає.

Ми перейшли на щотижневу фіксовану суму. Повна свобода: хочеш – витрачай, хочеш – збирай. І почалась фінансова освіта. Спершу – класика: витратив усе в понеділок – до неділі сидиш без нічого. Потім – позичив другу, а той не повернув. Потім – загубив у школі. Було боляче, але дуже повчально.

Коли з’явилась перша банківська картка, стало легше. Щотижневі перекази, ліміти – зникла проблема втрати готівки. Згодом у сина з’явилась мета: накопичити на дорогий ігровий комп’ютер. Ми підтримали – ціль класна. Але накопичення виявилось непростим: навколо – спокуси, розпродажі, снеки, футболки з мемами. І завжди здається, що «трохи» витратити – нестрашно. Але ці «трохи» траплялись постійно, і ціль постійно віддалялась.

Тоді ми ввели гру «Сімейний банк». Він відкладає гроші в «фонд», а ми кожен місяць нараховуємо відсотки – як депозит. А ще запропонували додаткові завдання по дому – з оплатою. Син занурився у процес: почав вести облік та рахував, коли буде вигідно зняти гроші, а коли краще залишити під відсотки. У якийсь момент сказав: «Я відсотки не чіпаю – хай працюють далі».

Ми з чоловіком були в захваті. З’явились перші розмови про інвестування, стартапи й ризики. У сина горіли очі, коли він рахував, скільки ще залишилось до мети. А потім попросив зняти частину накопиченого. Ми зраділи: нарешті купить той комп’ютер. А він сказав: «Я організував родинний вікенд. Готель, концерт, квитки, – все оплатив. Тато й мама побудуть разом, як раніше». Ми сиділи й мовчали.

– А комп’ютер?

– Я з дідусем ще інвестую трохи, до кінця року сам куплю. Але цей концерт – це для мене. Я хочу згадувати цей день усе життя”.

Такі історії – не виняток. Дитина справді може навчитися фінансової самостійності, якщо дати простір для проб і помилок. Але важливо робити це поступово, з урахуванням віку, характеру та рівня довіри в родині.

Коли саме дитині варто почати давати кишенькові гроші? Скільки? І чи варто втручатися в те, як вона ними розпоряджається? Давайте розкладемо все по поличках.

Чи варто взагалі давати гроші дитині

Часто дорослі думають, що не варто давати дитині гроші, якщо купується усе необхідне. Але експерти з цим не згодні. Власні кошти – це крутий спосіб навчити підростаюче покоління відповідально ставитися до витрат. Коли малюк сам вирішує, на що направити свій кеш, він вчиться планувати, відкладати і економити. Це перші кроки до фінансової грамотності.

Експерт з дитячої психології Дмитро Карпачов вважає, що кишенькові гроші є важливим інструментом у вихованні дитини. Він наводить чотири основні причини, чому ця схема працює:

Комунікація. Гроші допомагають дитині взаємодіяти з оточенням, наприклад, у шкільній їдальні, де можна самостійно купити булочку, не звертаючись до інших за допомогою.
Планування бюджету. Дитина вчиться розпоряджатися коштами, приймаючи рішення про витрати, що сприяє розвитку фінансової грамотності.
Розуміння власних цілей. Маючи власні гроші, дитина може збирати на бажані речі, що формує вміння ставити цілі та досягати їх.
Формування цінності. Коли дитина купує речі за власні кошти, більше цінує та дбайливо ставиться до покупок.

Коли починати видавати кишенькові

Ще в дошкільному віці діти починають розуміти, що гроші мають певну цінність. Але найкраще починати видавати кошти з появою школи – десь у 6–8 років. В цей період дитина вже може пояснити, чого вона хоче і навіщо їй гроші. Це гарний знак, що син чи донька готові мати невеликий “власний бюджет“.

Можна навіть влаштувати невеличкий тест: дайте завдання купити щось у магазині, наприклад, хліб чи сік. Якщо дитина впорається й правильно розрахує суму – сміливо починайте практику кишенькових витрат.

Скільки грошей давати на кишенькові витрати

Тут все залежить від вашого бюджету та віку дитини. Спробуйте підрахувати, скільки грошей ви вже регулярно даєте на дрібні витрати: морозиво, тістечка, якісь дрібниці по запиту. Погляньте на ці витрати і визначте, скільки з цієї суми можна виділяти як кишенькові гроші.

Важлива деталь. Враховувати потрібно тільки додаткові витрати, а не необхідні. Зокрема, йдеться про оплату мобільного телефону чи шкільного обіду. Якщо дитина хоче купити щось поза обов’язкових витрат, це вже її справа. Наприклад, шоколадка в школі – з її кишені.

Не давайте занадто багато грошей. Інакше дитина може не зрозуміти, чому важливо економити й планувати.

Як часто давати кишенькові гроші

Тут усе залежить від того, як добре дитина вміє планувати витрати. Для молодших школярів найкраще давати гроші раз на тиждень – так дитина зможе розподілити їх на кілька днів. А от старшим школярам можна встановити певні дні, коли вони отримуватимуть свою “місячну зарплату“. Це допоможе зрозуміти, як правильно витрачати кошти протягом довшого періоду.

Чи треба контролювати витрати

Контролювати, на що йде кожна копійка, не потрібно – це виглядає як недовіра до дитини. Але й залишати без повного нагляду теж не варто, особливо якщо дитина ще маленька. Ідеально, коли ви можете поговорити з малюком про його витрати, не нав’язуючи порад. Наприклад, можна встановити певні правила: якщо дитина не витрачає гроші на шоколад через алергію, то не варто закладати якусь суму на солодощі. І так само з іншими покупками: іграшки за віком, розваги з друзями тощо.

Готівка чи карта: що вибрати

Враховуючи, що все більше людей віддають перевагу електронним платежам, можна подумати про дитячу дебетову картку. Це допоможе навчитися користуватися електронними грошима й розплачуватися за покупки без готівки. Наприклад, якщо дитина часто купує щось в магазині, де зручніше платити карткою, це буде зручний варіант. Можна навіть комбінувати: частину грошей видавати готівкою, а частину – перераховувати на картку.