Війна змінила все – і насамперед те, як українці живуть, витрачають і заробляють. Замість стабільної роботи – втрата доходів. Замість планів на майбутнє – тривога і адаптація до щоденних викликів. Але разом із цим з’явилися й інші реалії: нові професії, онлайн-навчання, спроби відкрити власну справу чи втримати стару. Для когось це був крах – для когось поштовх почати заново.
Сімейна економіка в умовах війни – це щоденна боротьба за стабільність, пошук опори, психологічна витривалість. Це вибір – виживати чи змінюватися. Наразі видання MyFinance розповідає про історії українських родин, які вчаться жити в новій реальності. І кожна з цих story – частина великої картини нашої економіки воєнного часу.
Стало гірше: втрати, злиденність і нова реальність
З перших тижнів повномасштабного вторгнення мільйони українських сімей опинились на межі. Втрачено роботу, житло, джерела доходу. Раптово звичні речі – як піти в магазин чи сплатити за квартиру – стали складними квестами.
Юлія з Харкова, мама двох дітей, розповідає, що їхня родина виїхала в село на Полтавщині. Вона працювала адміністраторкою в кав’ярні, чоловік – у логістиці. Роботу втратили обоє. Зараз живуть на соціальні виплати й допомогу волонтерів.
“Я не рахую, скільки коштує масло. Просто беру найдешевше. Про якісь заощадження навіть не думаю”, – каже жінка.
Витрати на харчування зросли, ціни в магазинах буквально кожен тиждень змінюються. Багато родин знімають житло в безпечніших регіонах і платять за оренду, одночасно продовжуючи виплачувати кредити чи комуналку в зруйнованих містах.
Психологія виживання: як емоції керують грошима
До економічної нестабільності додається ще один важливий чинник – психологічний тиск. Багатьох охоплює страх через невизначеність щодо майбутнього, почуття провини чи безсилля тощо. Це часто призводить до апатії, депресивних станів, втрати мотивації щось змінювати чи шукати роботу. Деякі родини буквально “завмерли” у стані очікування або уникнення – і це, звісно, відбивається на загальному фінансовому й емоційному кліматі в сім’ї.
У мирний час сімейний бюджет будується навколо цілей: навчання дітей, ремонт квартири, подорожі, накопичення на “чорний день”. Війна ці цілі стирає або відкладає на невизначений термін. Страх через війну на рідній землі паралізує рішення – і особисті, і фінансові. Люди перестають планувати, відмовляються від відкриття бізнесу, не оформлюють офіційну роботу або взагалі “замикаються” в собі.
“Я не можу налаштувати себе на щось довгострокове. Навіть якщо знайду замовлення, хтозна, скільки встигну зробити. Голова зайнята новинами в телеграм-каналах”, – зізнається 32-річна Оксана, фрилансер з Дніпра.
“Ні мрій, ні радості” – історія Олексія, власника СТО
Олексій багато років має власне СТО в центрі міста. Ще до війни він почувався впевнено: сервіс був популярним, клієнтів вистачало. Робота приносила стабільний і високий дохід. Олексій завжди мав бажання – купити нову машину, відремонтувати дачу тощо. Саме ці бажання мотивували його розвивати бізнес і рухатись далі. Зараз усе інакше.
“Не хочу ні машину, ні дачу. Нічого не хочу. Раніше було відчуття майбутнього. А тепер – просто виживання”, – каже чоловік.
З початком повномасштабного вторгнення Олексій втратив значну частину команди: когось мобілізували, хтось виїхав. Кількість клієнтів зменшилась не лише через економічні труднощі. Чоловіки сьогодні намагаються рідше виїжджати на авто, а жінки звертаються до сервісу вже тоді, коли машина зовсім перестає їздити, а не для планового обслуговування. Війна змусила багатьох зекономити на таких витратах або переорієнтуватися на більш загальні потреби. Доходи впали приблизно в 5 разів, а витрати – зросли. Продукти, комуналка, запчастини, – усе подорожчало. Весь заробіток йде лише на базові потреби.
Найгірше, за словами Олексія, навіть не проблеми з грошима, а внутрішній параліч, що з’явився разом із війною.
Нова реальність: як війна стала шансом для розвитку
Але поруч з тими, хто бореться за виживання, є й інші історії. Люди змогли скористались шансом змінити життя і, всупереч війні, почали заробляти більше, ніж раніше.
Переорієнтація на нові сфери діяльності стала ще одним позитивним результатом. Багато людей, що втратили роботу через евакуацію чи бойові дії, почали проходити онлайн-курси з програмування, маркетингу чи дизайну. Це дозволило їм не тільки знайти джерело доходу, а й отримати нові навички, які можуть знадобитися в мирний час.
“Я втратив свою попередню роботу, коли почалася війна. Але через кілька місяців я зрозумів, що потрібно діяти. Почав вчитися програмуванню, і зараз маю кілька фриланс-проєктів. Вже не думаю про стару роботу, бо ця набагато цікавіше”, – розповідає Олександр, який став розробником програмного забезпечення після кількох місяців навчання на онлайн-курсах.
Є ще один цікавий тренд: деякі підприємці відкрили бізнес саме тому, що з ринку зникла частина конкурентів. Люди виїхали або закрились, а попит залишився. Подружжя з Чернівців, Ганна та Дмитро, наприклад, запустили пекарню на околиці міста.
“У нашому районі раніше було 5 кав’ярень, залишилось 2. Ми зайняли цю нішу – і не прогадали. Черга щодня, попит шалений”, – кажуть підприємці.
Попри всі труднощі, українці знаходять нові можливості для розвитку власної справи або кар’єри. Війна не тільки принесла виклики, але й відкрила нові двері.
Ірина з Києва, дизайнерка одягу, стала чудовим прикладом того, як обставини можуть змінити життєвий шлях на краще. Війна змусила людей звернути більше уваги на українське виробництво, і попит на якісні товари, зокрема на індивідуальний пошив, зріс. Ірина отримала неочікувано великий приплив замовлень.
“Я можу не тільки робити те, що люблю, але й отримувати стабільний дохід. Моя робота тепер має більше сенсу, тому що я відчуваю, що допомагаю економіці нашої країни”, – ділиться киянка.
Ірина, як і багато інших українців, змогла знайти нові шляхи розвитку навіть у скрутні часи. Люди стали більше цінувати місцевих виробників, підтримувати їх фінансово, купуючи українські товари. Багато хто переорієнтувався на національні бренди, адже це не тільки допомога економіці, а й можливість отримати щось унікальне, особливе.
Темна сторона “успіхів”
Та попри позитивні приклади, загальна ситуація залишається складною. Ціни ростуть, ресурси вичерпуються, багато людей працюють “на останньому диханні”. Родини, які не змогли адаптуватися або не мають доступу до ресурсів, часто опиняються на межі.
Більше того – навіть ті, хто почав заробляти більше, відчувають тиск: нестабільність, тривога, виснаження. Війна забирає не лише гроші, а й сили.
Українська сімейна економіка сьогодні – це не таблиця в Excel, а живий, нестабільний організм. Хтось ледь зводить кінці з кінцями, а хтось будує бізнес. І це не про справедливість, а про різні умови, ресурси, можливості. Всі ці історії – частина однієї великої реальності, яку українці щодня творять, виживаючи і змінюючись. Хто зміг – тримається. Хто не зміг — потребує підтримки. І саме в цьому зараз полягає сила українського тилу.