Підвищення вартості проїзду в громадському транспорті до 30 гривень викликало жваві дискусії серед мешканців столиці. Для пасажирів це насамперед означає додаткові витрати на щоденні поїздки, однак новий тариф має значення не лише для сімейних бюджетів. Зміна ціни може суттєво вплинути й на фінансовий стан міста, адже протягом багатьох років громадський транспорт не міг повністю покривати свої витрати та потребував значної підтримки з бюджету. У столичній владі пояснюють необхідність перегляду тарифів стрімким зростанням витрат на електроенергію, пальне, ремонт інфраструктури та оплату праці. Редакція видання My Finance розбиралася, чи допоможе нова вартість проїзду зменшити навантаження на міський бюджет та як це може позначитися на розвитку транспортної системи столиці.
Чому транспорт обходиться місту так дорого
Громадський транспорт у великих містах майже ніколи не працює як звичайний бізнес. Його головне завдання — забезпечувати мобільність населення, а не заробляти прибуток.
Метро, автобуси, тролейбуси та трамваї мають перевозити пасажирів навіть на маршрутах, які не приносять достатньо доходів. Крім того, існує велика кількість пільгових категорій громадян, які користуються транспортом безкоштовно або за зниженою вартістю.
У Києві ситуація ускладнюється ще й масштабами транспортної системи. Столичне метро щодня перевозить сотні тисяч пасажирів. Наземний транспорт охоплює практично всі райони міста. Для підтримання роботи такої системи потрібні значні ресурси.
Основними статтями витрат залишаються електроенергія, пальне, заробітні плати працівників, технічне обслуговування рухомого складу, ремонт колій та інфраструктури. За останні вісім років усі ці витрати суттєво зросли.
Особливо відчутним стало подорожчання електроенергії. Для метро це один із ключових факторів витрат. Не менш важливим є зростання цін на запчастини та обладнання, значна частина яких закуповується за кордоном.
Як змінився тариф за останні роки
Попереднє підвищення вартості проїзду в Києві відбулося ще у 2018 році. Тоді ціна однієї поїздки зросла до 8 гривень.
На той момент рішення викликало чимало критики, однак цей тариф не повністю покривав витрати транспортних підприємств. З кожним роком різниця між реальною собівартістю перевезень і тарифом лише збільшувалася.
Якщо у 2018 році 8 гривень мали зовсім іншу купівельну спроможність, то у 2026 році ця сума фактично перестала відповідати економічним реаліям. За цей час суттєво зросли ціни на паливо, будівельні матеріали, електроенергію та оплату праці.
Саме тому в КМДА неодноразово заявляли про необхідність перегляду тарифної політики.
Скільки бюджет витрачає на транспорт
Щороку Київ виділяє значні кошти на підтримку транспортної галузі. Йдеться не лише про закупівлю нових вагонів метро чи автобусів, а й про покриття поточних збитків комунальних підприємств.
Фактично частину вартості кожної поїздки сплачує не пасажир, а міський бюджет. Якщо собівартість поїздки становить умовно 65 гривень, а пасажир платить лише 8 гривень, різницю необхідно компенсувати з інших джерел фінансування.
Це означає, що гроші, які могли б бути спрямовані на ремонт доріг, оновлення шкіл, лікарень чи будівництво укриттів, використовуються для підтримки транспортної системи. Саме тому міська влада говорить про необхідність зменшення навантаження на бюджет.
Що зміниться після підвищення до 30 гривень
Нова ціна не зробить громадський транспорт прибутковим. Однак вона дозволить суттєво збільшити власні доходи транспортних підприємств. Наприклад, якщо раніше пасажир сплачував лише 8 гривень із приблизно 65 гривень собівартості поїздки в метро, то після підвищення його внесок зросте майже в чотири рази.
Для бюджету це означає зменшення необхідності компенсувати різницю між витратами та доходами підприємств. Точний обсяг економії залежатиме від кількості пасажирів, рівня оплати проїзду та подальшої динаміки витрат. Однак очевидно, що транспортна галузь зможе отримувати значно більше коштів безпосередньо від перевезень. Це особливо важливо в умовах війни, коли навантаження на місцеві бюджети постійно зростає.
Чи вистачить цього для оновлення транспорту
Якщо доходи від продажу квитків суттєво збільшаться, проблеми транспортної інфраструктури накопичувалися роками. У столиці потребують модернізації окремі ділянки колій, станції метро, депо та контактні мережі. Значна частина рухомого складу також поступово наближається до граничних строків експлуатації.
Лише оновлення вагонів метро потребує мільярдних інвестицій. Не менш дорогими є закупівля нових автобусів та реконструкція трамвайної інфраструктури. Тому після підвищення тарифів розвиток транспортної системи потребуватиме фінансування коштом міського бюджету та зовнішніх джерел.
Чи можуть скоротитися бюджетні витрати
Якщо транспортні підприємства отримуватимуть більше власних доходів, потреба в дотаціях може зменшитися. Однак це не означає автоматичне скорочення фінансування галузі. Частину вивільнених коштів можуть спрямувати на розвиток самої транспортної системи.
Наприклад, на закупівлю нового рухомого складу, модернізацію інфраструктури або покращення умов праці працівників транспорту. Іншими словами, місто отримає більше можливостей для маневрування бюджетними ресурсами.
Чи стане транспорт кращим для пасажирів
Пасажири очікують, що дорожчий проїзд означатиме більш комфортні вагони, дотримання графіків руху, чистіші салони та сучасніший транспорт.
Якщо додаткові надходження справді підуть на розвиток галузі, позитивні зміни можуть стати помітними вже протягом найближчих років. Якщо ж кошти переважно використовуватимуться для покриття поточних витрат, ефект буде менш відчутним.
Саме тому експерти наголошують на важливості прозорого використання коштів та регулярної звітності транспортних підприємств.
Що це означає для Києва
Підвищення вартості проїзду до 30 гривень — насамперед спроба адаптувати транспортну систему столиці до нових економічних реалій. Місто більше не може утримувати перевезення за тарифами, встановленими майже десять років тому.
Новий тариф не вирішить усіх проблем галузі та не ліквідує потребу в бюджетній підтримці. Проте він дозволить зменшити фінансовий тиск на міську казну та забезпечити транспортним підприємствам додаткові джерела доходів.
Для пасажирів це означає відчутне зростання витрат. Для міста — можливість скоротити частину дотацій та спрямувати більше ресурсів на розвиток інфраструктури. А для транспортної системи — шанс отримати додаткові кошти на модернізацію, без якої подальший розвиток громадського транспорту буде неможливим.