«Мамо! пiду до церкви, бач, дзвонять; гріх не йти; тату, дай шажок на свiчечку, а другий старцю божому подати» – це цитата з повісті Квітки-Основ’яненка «Маруся». Маруся, як бачимо, просить у батька «шажка», тобто монету в один шаг – так можна припустити з контексту. От тільки монети з написом «шаг» фізично не існувало в обігу на території України. За часів, коли Квітка-Основ’яненко писав свою «Марусю», найменування «шаг» використовували перш за все як дрібну лічильну одиницю.
Вона відповідала трьом польським грошам, а згодом – двом російським копійкам, рівним їм за курсовим співвідношенням. Також це була розмовна назва монети таких номіналів. А пізніше – в часи УНР – шаг як 1/100 гривні став новою розмінною одиницею української валютної системи. От тільки знову ж таки: карбованої монети «шаг» не існувало. А функцію дрібних грошей з такою назвою виконували поштові марки – на початку ХХ ст., коли, нагадаймо, Україна переживала не найкращі часи своєї історії.
Про законопроєкт
Отож, з історичним підтекстом ми розібралися. Тим не менш, 18 грудня Верховна Рада підтримала в першому читанні законопроєкт про перейменування «копійки» на «шаг». «За» проголосували 264 народні депутати. Законопроєкт подається як символічне завершення грошової реформи 1996 року. Плюс – як відмова від імперської спадщини, бо назва «копійка» тісно пов’язана з Росією.
У XVI столітті в Московії з’явилася монета із зображенням вершника зі списом – «копєйний єздєц». Її назвали «копєйная дєньга», що згодом перетворилося на слово «копєйка». Спершу ця монета призначалася для новгородських і псковських земель, які були під владою Московського князівства. Лише з 1595 року почалося карбування копійки в самій Московії, за царя Федора Івановича. Саме ця назва, закріплена імперською владою, прийшла на українські землі разом із розширенням контролю Російської держави.
Власне, у пояснювальній записці автори законопроєкту так і вказують: копійка є прямим рудиментом радянської та російської системи, який досі зберігається лише в Україні, Росії, Білорусі та невизнаному Придністров’ї. Запровадження шага вони позиціонують як відновлення історичної традиції й завершення грошової реформи 1996 року. Національний банк зазначає, що додаткових бюджетних витрат ця зміна не потребує. Монети нового зразка виготовлятимуться на тому ж обладнанні, зі збереженням ваги, кольору й металу. Витрати на друк нових номіналів класифікуються як планові операційні. От тільки це не зовсім так.
Про витрати
Бо насправді витрати на перейменування роздрібної монети для держави Україна, безсумнівно, будуть, і вони вже відбуваються, при чому ще до згоди Верховної ради. Гучні масові заходи, PR-заходи, виставки, публікації в ЗМІ — все це коштує грошей. Те, що такі видатки можуть проводити повз кошторису НБУ, зовсім не означає, що держава не втрачає ці кошти, які можна було б спрямувати на більш корисні проєкти.
Будуть і майбутні витрати, без яких перейменування є неможливим: зміна налаштування програмного забезпечення, зокрема, в державних банках та компаніях (а це прямі витрати чималого державного сектору), забезпечення банків новими навчально-поліграфічними матеріалами з ознаками засобів захисту нової монети, витрати на роз’яснювальні заходи для населення тощо. Тож на прибуток НБУ цей захід може прямо і не вплине, але певне фінансове навантаження та незручності для державного та приватного секторів принесе.
Іншими словами: ми й історичний контекст не відновимо, і збитків зазнаємо, а це говорить проти запровадження «шагу». Але це ще не всі контраргументи. Головний з них полягає ось у чому: поки тривала дискусія та агітація НБУ за назву «шаги», інфляція вже «з’їла» монету в 10 копійок, через якийсь час відпаде необхідність і в монеті в 0,5 грн. Крім того, до непопулярності дрібної монети в Україні вже пристосувались роздрібні торгові мережі, які дрібну решту зараховують на власні дисконтні карти. Таким маркетинговим кроком вони взагалі зменшили попит на дрібну монету.
Також бажаючи зекономити на перейменуванні монет у власному кошторисі (не проводячи примусове вилучення копійок з обігу), НБУ провокує ситуацію, коли в Україні буде в обігу одночасно і 50 копійок, і 50 шагів. Це буде вносити певну плутанину в грошовий обіг, яка є небажаною. Але, як бачимо, ідеологічна складова процесу перейменування «копійки» у «шаг» переважає економічну доцільність. Без проведення деномінації, тобто зміни номінальної вартості грошей, давати нову назву «копійці» не було ніякого резону. Бо копійка як така вийшла з обігу, тож «прикрашання» її новою назвою виглядає щонайменше некомпетентно. Зате «патріотично» – з цим й справді не посперечаєшся.