Завдяки «мудрим» діям 47-го президента США весь світ у паніці спостерігає за зльотом цін на пальне. Звісно це відображається на кошторисі пального в Україні. Незважаючи на деякі заходи від влади зростання цін продовжується.
Що відбулося
Після початку війни на Близькому Сході в Україні відбулося швидке і різке подорожчання пального (на кілька гривень за лічені дні), встановлення нових цінових максимумів, зростання волатильності та перенесення енергетичного шоку у ширшу економіку.
При цьому фізичного дефіциту палива на внутрішньому ринку не було, та немає. Але український ринок пального дуже швидко та одночасно дуже різко відреагував на події на Близькому Сході. Вже через кілька днів після початку бомбардування Ірану та його відповіді на це відбулося стрімке зростання цін.
Уже в перші дні конфлікту бензин і дизель в Україні подорожчали на 3–8 гривень за літр, а в окремих мережах — навіть більше. У деяких випадках ціни піднімалися буквально за кілька днів на 4–5 грн/л, що стало одним із найшвидших стрибків за останні роки. Якщо ще наприкінці лютого бензин А-95 коштував близько 61–62 грн/л, то вже на початку березня ціни піднялися до 68–72 грн та продовжують зростати.
Таким чином ринок встановив нові локальні рекорди. У березні ціни на деяких АЗС досягали приблизно 70–75 грн за літр, а дизель іноді перевищував ці позначки. Експерти прямо зазначають, що темпи зростання були аномально високими — навіть швидшими, ніж під час попередніх паливних криз.
Головною причиною стала залежність України від імпорту пального. Україна закуповує нафтопродукти переважно на європейському ринку, а там ціни миттєво реагують на подорожчання нафти. Через загострення ситуації в Перській затоці ціни на нафту різко зросли (наприклад, Brent перевищила $100+). Це автоматично тягне вгору ціни на бензин і дизель в Україні.
Не останню роль зіграв психологічний фактор та очікування дефіциту. Новини про ризики для поставок через Перську затоку викликали ажіотаж на ринку, а трейдери почали закладати так звану “премію за ризик”. У результаті ціни зростали не лише через фактичний дефіцит, а й через очікування проблем із постачанням на довгостроковий період.
Водночас важливо, що на початковому етапі фізичного дефіциту пального в Україні не виникло — АЗС працюють стабільно, великих черг ніде не спостерігається. Тобто відбувається саме цінова, а не логістична криза.
Дії уряду
Уряд України намагається стабілізувати ситуацію на ринку пального, одночасно не вводячи жорсткого державного регулювання цін, яке вже застосовувалося раніше. У Києві вибрали більш гнучкий і ринково орієнтований підхід.
Одним із ключових інструментів стало залучення державної компанії «Укрнафта» як своєрідного цінового орієнтира. Вона реалізує бензин і дизель із мінімальною торговельною націнкою, що дозволяє формувати для ринку “нижню планку” і стримує приватні мережі АЗС від різкого та необґрунтованого підвищення вартості. Це фактично створює конкурентний тиск і змушує операторів ринку коригувати свою цінову політику.
Паралельно держава суттєво посилила контроль за діяльністю учасників ринку. Антимонопольний комітет України відстежує можливі ознаки змови між мережами АЗС, тоді як Держпродспоживслужба проводить перевірки щодо економічної обґрунтованості встановлених цін. У разі виявлення порушень передбачені штрафи та інші санкції. Такий контроль має на меті не допустити спекулятивного зростання цін.
Важливим елементом є і так зване “м’яке регулювання”. Замість прямих цінових обмеженнь уряд веде постійний діалог із найбільшими операторами паливного ринку. Їх закликають дотримуватися зваженої та соціально відповідальної політики. У разі різких коливань цін влада може оперативно втручатися через публічний тиск або додаткові перевірки.
Також на рівні уряду обговорюється можливість запровадження індикативних (орієнтовних) цін, які б слугували своєрідним “маяком” для ринку: суттєве відхилення від таких показників вимагало б пояснень від операторів.
Окрему увагу приділяють забезпеченню безперебійного постачання пального для критично важливих галузей. У пріоритеті:
- сектор оборони,
- аграрний комплекс
- громадський транспорт.
Це означає, що навіть у разі загального подорожчання або логістичних труднощів держава намагається гарантувати стабільність поставок для ключових споживачів, щоб уникнути ширших економічних наслідків.
Ще одним важливим напрямом є диверсифікація та нарощення імпорту пального. Після втрати власних нафтопереробних потужностей через напад росіян Україна майже повністю залежить від поставок із Європи. Тому уряд постійно працює над розширенням логістичних маршрутів і збільшенням обсягів імпорту. Це дозволяє уникнути дефіциту і створює додаткову конкуренцію між постачальниками, що також стримує ціни. У цьому контексті важливу роль відіграє співпраця з європейськими партнерами та використання різних каналів доставки — автомобільних, залізничних і морських.
Крім того, у разі різкого загострення ситуації на світовому ринку уряд теоретично може вдатися до додаткових інструментів, таких як тимчасове зниження податкового навантаження або коригування акцизів, хоча наразі такі рішення розглядаються як крайній крок через потребу наповнення бюджету в умовах війни.
Загалом нинішня стратегія полягає у поєднанні ринкових механізмів із точковим державним впливом. Вона дозволяє уникати дефіциту пального і різких адміністративних перекосів. Одночасна така стратегія має обмежену ефективність у разі сильних зовнішніх шоків, адже український ринок повністю інтегрований у глобальні процеси і прямо залежить від світових цін на нафту, від логістики та геополітичної ситуації.
Які прогнози
Ситуація навколо Близького Сходу наочно продемонструвала українцям, що ми дійсно повністю інтегровані у глобальні процеси, тому і надалі ситуація на нашому ринку буде залежати від тривалості та масштабу конфлікту на Близькому Сході.
У короткостроковій перспективі аналітики очікують, що ціни ще можуть певний час зростати або залишатися високими. Це пов’язано з тим, що світові ціни на нафту вже підскочили, а український ринок має “інерцію” — тобто пальне, закуплене дорожче, поступово потрапляє на АЗС із затримкою у 1–3 тижні. Деякі експерти прогнозують, що за стабільних цін на нафту зростання може скласти ще до 5 грн/л, а якщо нафта піде вище $100 за барель — до +10 грн/л.
Водночас частина експертів заспокоює, що різкого дефіциту або “обвалу ринку” не очікується. Україна має налагоджені канали імпорту з Європи, а самі постачання поки не зупинені. Тому навіть на тлі війни не варто чекати панічного сценарію з порожніми заправками.
Середньострокові прогнози більш стримані. Аналітики зазначають, що нинішній стрибок цін частково має спекулятивний і психологічний характер, і після стабілізації ситуації можливе коригування вниз. Крім того, є думка, що глобально пропозиція нафти у 2026 році може перевищувати попит, що створює потенціал для зниження цін у перспективі.
Однак існує і негативний сценарій. Якщо бойові дії затягнуться або буде серйозно порушено судноплавство через Ормузьку протоку, тоді ціни на нафту можуть зрости до $120–150 за барель і вище, що автоматично потягне за собою нову хвилю подорожчання пального в Україні. У крайніх оцінках окремі експерти навіть допускають рівень 100–150 грн за літр, хоча це радше кризовий сценарій.
В цілому, у найближчі тижні можливе подальше зростання або стабілізація цін на високому рівні без дефіциту пального. У середньостроковій перспективі можливе часткове зниження цін після “перегріву”, а у разі затяжної війни — новий стрибок цін і навіть кризовий сценарій. Ринок залишається дуже волатильним.