Світ зіткнувся з рекордними гойдалками цін на пальне, які стали результатом дій американської та ізраїльської армій на Близькому Сході. Поки залишається заблокованою головна транспортна артерія регіону – Ормузька протока – ціни продовжують зростати, і урядам країн не залишається нічого іншого, як вводити ручне регулювання на внутрішніх ринках. Це робить і українська влада.
Портал MyFinance зібрал інформацію про такі дії.
Заходи України
Уряд України у 2026 році застосував комплекс ринкових і адміністративних заходів, щоб стримати зростання цін на пальне на тлі глобальної енергетичної кризи. Головний підхід — не жорстке регулювання цін, а стабілізація ринку і боротьба зі спекуляціями.
В першу чергу було вирішено залучити державний ресурс «Укрнафти» як цінового орієнтира. Компанія почала продавати пальне з мінімальною націнкою, щоб затримали ринок на відносно стабільній ціні і стримати апетити трейдерів. Водночас уряд веде переговори з іншими операторами ринку, розраховуючи на їхню відповідальну та збалансовану цінову політику.
Також уряд доручив Антимонопольному комітету України та Держпродспоживслужбі перевіряти операторів ринку на предмет можливих спекуляцій. Одночасно влада провела переговори з учасниками ринку і закликала їх до збалансованої цінової політики, щоб уникнути різких стрибків.
Для населення було введено кешбек на пальне. Програма почала працювати у березні 2026 року як частина програми «Національний кешбек» для пом’якшення наслідків різкого подорожчання. Його суть полягає у тому, що держава частково компенсує витрати водіїв після заправки:
- приблизно 15% вартості дизеля,
- 10% бензину,
- 5% автогазу.
У середньому це означає повернення кількох гривень з кожного літра, але загальна сума обмежена — до близько 1000 грн на місяць на одну людину. Кешбек нараховується автоматично при оплаті пального банківською карткою на АЗС, які беруть участь у програмі, і відображається у відповідному сервісі, зокрема в «Дії». Такий механізм не знижує саму ринкову ціну на пальне, але фактично зменшує фінансове навантаження на споживачів і дозволяє частково компенсувати зростання витрат у період цінової нестабільності.
Як у США гасять пожежу
Уряди по всьому світу намагаються стримати зростання цін на пальне. Змушений це робити і Вашингтон, оскільки, і американці потерпають від війни на Близькому сході. Після початку бомбардування Ірану і отриманої відповіді, зокрема ескалації між США та Іран, ціни на бензин у Сполучених Штатах різко пішли вгору. Уже в перші тижні середня вартість зросла приблизно з $2,9–3,0 за галон до понад $4, тобто на 30–35%. Це стало найшвидшим стрибком за останні роки. Станом на кінець березня – початок квітня ціни стабілізувалися на рівні близько $4–4,1 за галон у середньому по країні, а в окремих штатах, таких як Каліфорнія, піднімалися до $5 і вище.
Влада США застосувала кілька ключових інструментів, намагаючись стабілізувати ринок і зменшити тиск на споживачів. Насамперед було задіяно стратегічні резерви нафти: Міністерство енергетики почало вивільняти нафту зі стратегічного нафтового резерву (SPR), зокрема у форматі «позик» для компаній, щоб швидше збільшити пропозицію на ринку і компенсувати перебої з постачанням. Ці дії здійснювалися також у координації з іншими країнами-членами Міжнародного енергетичного агентства, які разом погодилися випустити сотні мільйонів барелів нафти із запасів.
Крім цього, уряд пішов на послаблення регуляцій, щоб здешевити пальне і спростити його транспортування. Зокрема, тимчасово пом’якшувалися окремі вимоги до перевезення нафти та нафтопродуктів (наприклад, обмеження судноплавства між портами США), що дозволяло швидше доставляти паливо всередині країни . Також розглядалися або частково застосовувалися рішення щодо збільшення доступної пропозиції нафти на світовому ринку, включно з пом’якшенням обмежень на окремі поставки та допуском додаткових обсягів сировини .
Ще один напрям — це спроби вплинути на баланс попиту і пропозиції через глобальні механізми. США активно працювали із союзниками, щоб забезпечити альтернативні поставки та компенсувати втрати через перебої в районі Ормузької протоки, через яку проходить значна частина світової нафти. На рівні окремих штатів також запроваджувалися додаткові заходи — наприклад, тимчасове послаблення екологічних стандартів для бензину, що дозволяє продавати дешевші види пального і швидше наситити ринок .
Інші країни
Інші країни для стримування цін на пальне застосовують конкретні та вже перевірені інструменти, часто комбінуючи кілька підходів одночасно. Наприклад, у Німеччині уряд раніше запроваджував тимчасове зниження акцизів на пальне (так звану «паливну знижку»), що дозволило зменшити ціни на бензин і дизель на кілька десятків євроцентів за літр. Франція частково компенсувала витрати водіїв через прямі виплати та знижки на АЗС, а також укладала домовленості з мережами заправок про обмеження маржі.
В Італії уряд знизив акцизи на пальне і тимчасово фіксував їх на нижчому рівні, що одразу позначалося на цінах на заправках. В Іспанії діє система прямих субсидій — водіям компенсували частину вартості кожного літра пального, фактично зменшуючи ціну «на касі». У Польщі влада використовувала державну компанію PKN Orlen як інструмент впливу на ринок, утримуючи ціни нижчими за ринкові та тим самим задаючи орієнтир для приватних операторів.
Країни Азії також активно втручаються у ринок. Наприклад, в Індії уряд знизив податки на пальне і тиснув на державні нафтокомпанії, щоб ті не підвищували ціни відповідно до світових котирувань. У Індонезії держава прямо субсидує пальне, покриваючи значну частину його вартості з бюджету, щоб утримувати соціально прийнятні ціни.
Окремо варто згадати координацію дій на глобальному рівні: країни-члени Міжнародного енергетичного агентства неодноразово ухвалювали рішення про спільне вивільнення нафти зі стратегічних резервів, що дозволяє збільшити пропозицію на світовому ринку і знизити ціновий тиск. Однак усі розуміють, що без повного розблокування Ормузької протоки стримати подальше подорожчання палива буде дуже складно, майже неможливо.