Від того, чи вдасться повернути українців додому після війни, залежить майбутнє економіки України та її відновлення. Проте нові дослідження дедалі очевидніше показують прикру річ. Чим довше триває війна, тим більше причин залишитися за кордоном з’являється у значної частини українських біженців. Вони знаходять роботу, відкривають свій бізнес, а діти, особливо старшого шкільного віку, отримують реальну перспективу вільного доступу на європейський ринок праці.
Розберемо, чим обернеться для української економіки їх неповернення.
Скільки за кордоном біженців
За даними Управління Верховного комісара ООН у справах біженців, від початку війни за кордон виїхали понад 6,2 млн українців. Із них понад 5,8 млн опинилися у Європі. Кількість внутрішніх переміщених осіб (ВПО) в самій Україні оцінюють у 5 млн людей.
Серед тих, хто загалом залишив домівки з початком війни, близько половини – це жінки. Під час воєнного стану чоловікам віком 18-60 років заборонено залишати Україну, тому серед переселенців всередині країни чоловіків значно більше, ніж за кордоном. Там в українських біженців родини є частіше неповними та розірваними.
Інша значна група – це діти. За даними ООН, понад третина із усіх українських біженців за кордоном – це неповнолітні.
Чи чекати їх назад
За останнім опитуванням ООН, більшість біженців з України у майбутньому все ще сподіваються повернутися додому. Але поки що залишатимуться там, де вони є зараз. У найближчі три місяці планують повернутися додому приблизно однакова частка біженців та внутрішніх переселенців – лише 14-15%.
Серед тих, хто заявив про плани повернутися, переважають ті, хто стикнувся із побутовими та іншими труднощами у нинішньому місці перебування. Вони продовжують жити в притулках, покладаються на соціальні виплати як основне джерело доходу, мають проблеми із мовним бар’єром.
Є й ще одна категорія – це ті, хто хочуть возз’єднатися із членами своєї родини в Україні, а їхнє житло не зазнало руйнувань.
Найгірший сценарій з біженцями
Уряд називає своїм пріоритетом створення умов для повернення українців додому. А у Мінекономіки будують свої прогнози, зокрема, і для наступного бюджету, на тому, що з-за кордону повернуться близько 3 млн українців. Вони мають підтримати як виробництво, так і споживання в країні після війни.
Проте поки що масового повернення не відбувається. За прогнозами НБУ, цьогоріч його не варто очікувати, хоча останніми місяцями різниця між відтоком українців за кордон та поверненням є близькою до нуля. Втім, до осені цей тренд може змінитися.
Тим часом українські аналітичні центри та економісти вже почали підраховувати не лише кількість тих, хто виїхав, але й чим це загрожує економіці.
За даними Європейської Бізнес Асоціації (EBA), нині серед найбільших спільних викликів підприємці називають саме проблеми із людським капіталом. Крім питань мобілізації та бронювання критичних для бізнесу працівників, багато хто вже зіткнувся із негативними наслідками відтоку робочої сили за кордон.
За підрахунками Центру економічного відновлення та ГО EasyBusiness, тільки в країнах Європи близько 1,42 млн з українських вимушених мігрантів належать до робочої сили. Якщо вже зараз не почати створювати умови для повернення вимушених мігрантів, Україна може втратити до 113 млрд доларів ВВП за 10 років. А це також може означати недоотримання близько 45 млрд доларів податкових надходжень, кажуть там.
І все одно проблеми з ростом ВВП
Але навіть якщо до України повернуться усі біженці, цього буде недостатньо, аби підтримувати темпи росту ВВП вищі за 7% на рік. А без цього вибратися із повоєнної економічної прірви буде неможливо. За оцінкою Мінекономіки, у наступні 10 років Україні доведеться додатково залучити 4,5 мільйона людей на ринок праці. Деякі українські науковці та експерти вже певний час говорять про можливість залучення на український ринок праці мігрантів з інших країн. Без повернення біженців ця потреба буде ще актуальнішою.
У Центрі Разумкова вважають, що якщо український уряд хоче повернути якомога більше українців додому, треба вже зараз розробляти кроки, симетричні до того, що запропонували українцям в Європі. Йдеться не лише про безпеку та житло, але й про сприяння зайнятості у тих регіонах, до яких найчастіше повертатимуться. А також про відновлення професійної перепідготовки для тих, хто хоче знайти нову роботу.
Це сприятиме перерозподілу робочої сили у сектори, які, ймовірно, будуть найбільш активними у післявоєнний період – будівництво, машинобудування, охорону здоров’я, інформаційні технології, а тому й будуть добре фінансуватись. Іще до повернення українців з-за кордону варто було б зробити переоцінку робочої сили в самій Україні і збільшити її вартість.
Тільки так ми зможемо вмотивувати наших громадян повернутися додому.