Розбита російськими загарбниками енергетична система України, яка дісталася нам від Радянського Союзу, з роками зносилася та значною мірою не підпадає під сучасні екологічні норми, отримала шанс на сучасне перезавантаження. Багато експертів вважають, що замість відновлення радянської енергетичної спадщини доцільніше побудувати нову сучасну систему з урахуванням вимог Європейського Союзу, оскільки Україна все одно обрала шлях у той бік.
Схоже робота у цьому напрямку почалася. Днями на сайті Міністерства енергетики України повідомили про створення нової, більш стійкої, децентралізованої, екологічної енергосистеми за принципом енергетичних сот.
Що відомо
Під час онлайн-виступу на форумі «Архітектура безпеки» перший віцепрем’єр-міністр — міністр енергетики Денис Шмигаль повідомив, що Україна не лише відновлює енергетичні об’єкти, пошкоджені внаслідок російських атак, а й закладає основу для нової моделі енергосистеми — більш гнучкої, децентралізованої та стійкої до загроз.
“Наше завдання — побудувати систему, яку складніше зруйнувати і легше відновити. Для України це означає чотири рівні енергетичної стійкості: держава, регіони, громади та бізнес. Кожен рівень має власну відповідальність і власні інструменти забезпечення енергетичної безпеки”, – зазначив Шмигаль.
За його словами, досвід повномасштабної війни продемонстрував вразливість систем, де ключові енергетичні потужності зосереджені в обмеженій кількості об’єктів. Саме тому Україна робить ставку на розподілену модель енергопостачання, де ризики не концентруються в одному місці, а енергетична інфраструктура залишається здатною функціонувати навіть після окремих ударів.
Водночас захист енергетики більше не розглядається як окремий елемент. Він має бути інтегрований безпосередньо в архітектуру енергосистеми. Йдеться про посилення фізичної безпеки об’єктів, розвиток протиповітряної оборони, кіберзахист, створення резервних потужностей, використання модульного обладнання та забезпечення можливості швидкого ремонту після пошкоджень.
Окрему увагу приділяють здатності системи оперативно відновлюватися після атак. Саме тому держава формує резерв критично важливих компонентів, які можуть знадобитися під час наступного опалювального сезону.
За словами Шмигаля, у довгостроковій перспективі Україна прагне стати важливим енергетичним вузлом Європи, який відіграватиме помітну роль у зміцненні енергетичної безпеки континенту та інтеграції європейських енергетичних маршрутів.
Очільник Міненерго підкреслив, що якщо Росія намагалася використати енергетичну сферу як інструмент тиску та виснаження України, то українська держава має перетворити її на один із головних чинників власної стійкості та розвитку.
Енергетичні соти
Концепція «енергетичних сот» є одним із ключових напрямів модернізації української енергосистеми після масштабних російських атак на енергетичну інфраструктуру. Її головна ідея полягає у переході від централізованої моделі, де значна частина генерації та розподілу електроенергії зосереджена у великих об’єктах, до мережі локальних енергетичних кластерів, здатних працювати автономно або з мінімальною залежністю від центральної системи. Такий підхід має зробити енергетику значно стійкішою до воєнних загроз, аварій та кібератак.
Енергетична сота фактично являє собою локальний вузол, який може об’єднувати різні джерела генерації, системи накопичення електроенергії та критично важливих споживачів. У разі пошкодження магістральних мереж або великих електростанцій такі вузли зможуть певний час забезпечувати себе електроенергією самостійно.
До складу соти можуть входити:
- лікарні;
- водоканали;
- котельні;
- об’єкти зв’язку;
- системи оповіщення;
- адміністративні будівлі;
- локальні електростанції;
- накопичувачі електроенергії.
У Міненерго наголошують, що війна продемонструвала головну проблему традиційної моделі енергосистеми: концентрація потужностей означає концентрацію ризиків. Саме тому нова архітектура передбачає створення великої кількості взаємопов’язаних локальних центрів генерації та споживання енергії, що ускладнить виведення системи з ладу навіть у разі масованих атак.
Основою майбутньої енергосистеми залишатиметься атомна генерація, яка забезпечуватиме базове навантаження. Водночас значну роль відіграватимуть маневрові потужності, газопоршневі станції, когенераційні установки, сонячні та вітрові електростанції, а також сучасні системи накопичення енергії. Окремий акцент робиться на розвитку розподіленої генерації у громадах та на підприємствах, які зможуть не лише споживати, а й виробляти електроенергію.
Частиною концепції є також створення так званих енергетичних островів — територій або громад, які за необхідності можуть тимчасово працювати ізольовано від об’єднаної енергосистеми. Подібні рішення вже використовуються в багатьох країнах світу у форматі мікромереж (microgrids) і вважаються одним із найефективніших способів підвищення енергетичної безпеки.
Паралельно Україна планує посилювати фізичний захист енергетичних об’єктів, системи протиповітряної оборони, кібербезпеку та резервування критично важливого обладнання. Важливим елементом нової моделі стане і швидкість відновлення після пошкоджень, тому держава формує запаси обладнання та запасних частин для оперативного ремонту мереж і генеруючих потужностей.
Загалом концепція “енергетичних сот” покликана не лише відновити зруйновану війною енергетику, а й створити нову систему, яка буде більш децентралізованою, екологічною, гнучкою та здатною ефективно працювати навіть в умовах постійних воєнних загроз. Українська влада також розглядає її як основу для майбутньої інтеграції в європейський енергетичний простір та зміцнення енергетичної безпеки всього регіону.